Місію виконано. Марафон Морської піхоти США очима співробітника СБУ з Луганщини | Київ.Info

Місію виконано. Марафон Морської піхоти США очима співробітника СБУ з Луганщини

З медаллю «Mission accomplished» — «Місію виконано» повернувся з Марафону Морської піхоти США Marine Corps Marathon, який щороку проходить у Вашингтоні, співробітник Служби безпеки України. Вперше представник української спецслужби взяв участь у змаганнях, які жовтневими днями збирають десятки тисяч людей з усього світу. Традиційно ці кілометри випробувань долають і кілька тисяч ветеранів бойових дій та волонтерів.

Цьогоріч українська команда об’єднала одинадцять учасників бойових дій у зоні АТО/ООС, що отримали поранення та травми. Попри сильну зливу у Вашингтоні усі успішно фінішували у встановлений час: п’ятеро важкопоранених пробігли 10 км, решта подолали дистанцію у 42 км 195 м.

Після повернення до рідної Луганщини Дмитро поділився своїми враженнями.

«Біжи з метою, фінішуй із гордістю»

Це — гасло забігу, де на фініші не визначаються призові місця. Зміст заходу у його другій назві – «Народний марафон», що символізує повагу суспільства до своїх захисників. Вийти на дистанцію разом з ними почесно і хвилююче.

Про українську команду

Нашими партнерами з американо-британської благодійної організації Allied Forces Foundationбуло визначено, що в марафоні братимуть участь «woundedinjured and ill», — поранені, травмовані та хворі. Всі учасники української команди – ветерани війни на Донбасі, які зазнали важких поранень, травм та захворювань. Кілька з ампутаціями. Утім ніщо у їхньому ставленні до життя чи до спорту не видає того, що вони «травмовані» війною. Цього року дистанцію у 10 км на біговому протезі підкорила Ольга Бенда, яка втратила ногу на війні. Вона весела й компанійська, з хорошим почуттям гумор. Усі ці люди — з великою силою волі. Для мене було честю виступати разом із ними на змаганнях такого рівня.

Ми намагалися бігти командою, бо відчували єдність. Тому десь доводилося зменшувати темп, десь прискорюватися. Спортивне випробування здолали усі!

Про ставлення в Америці до українських марафонців

Можна сказати і двічі підкреслити, що ставлення до українців було особливим. Перш за все, через потужну підтримку з боку української діаспори. На трасі було багато українських прапорів. Ми багато спілкувалися з цими людьми і були приємно вражені їхньою відкритістю, чуйністю, привітністю. Вони не відірвані від України — їздять на Донбас, здійснюють гуманітарну підтримку мешканців території ООС. Багато хто намагається допомагати фінансово.

Марафон морської піхоти і пересічні американці

Стартував марафон неподалік від Пентагону, а траса проходила уздовж парків та меморіалів Вашингтону. Склалося враження, що у цей грандіозний захід масово залучені майже всі місцеві мешканці. Люди виходили на трасу, аби просто потиснути руку бігунам. Підбадьорювали, дзвеніли дзвіночками. Деякі люди вийшли із саморобними плакатами, часто жартівливими. Біг на таку дистанцію фізично і морально виснажує, особливо після 30 кілометрів. Підтримка вболівальників додавала сил.

Багато людей взяли участь у марафоні на знак підтримки військових. Серед учасників забігу виявилося чимало чоловіків і жінок, які всю дистанцію марафону везли на інвалідних візках своїх дітей, які страждають на ДЦП чи інші захворювання. У них це дуже популярна традиція. Плюс була окрема полоса для ручних велосипедів. Ті учасники, хто не може ходити, долали дистанцію на ручних байках і таким чином висловлювали свою підтримку армії. Багато учасників на футболках мали зображення військових, із зазначенням імені, звання, місця служби, дати народження та загибелі. Ці люди бігли у пам’ять про загиблих військових.

Про ставлення американців до людей у погонах

Що найбільше вразило в Америці? Там сповідується принцип: «There no unwounded soldiers in thewar» — «На війні немає не поранених солдатів». Тобто будь-яка людина, яка пройшла війну, є тією чи іншою мірою постраждалою. Я впевнений, що це стосується не лише військових, а й мешканців території бойових дій, і вимушених переселенців.

У Сполучених Штатах ми побачили особливе ставлення до військовослужбовців. Там просто на вулиці до людей у формі підходять перехожі й говорять добрі слова. Це щиро і природньо. Ми на собі це відчули під час відвідання Арлінгтонського меморіального кладовища. Церемонія перебування там передбачає, що військовослужбовці діючої служби мають бути у військовій формі. І до мене підходили люди, брали за руку і говорили слова вдячності. Коли я пояснював, показуючи шеврон операції Об’єднаних сил, що я з України, вони відповідали: ви наші партнери, і ми дякуємо вам за службу.

Особливо вразило те, що в усіх публічних місцях, які ми відвідали, — у Капітолії, у Пентагоні, у їдальні морпіхів, — є один стіл, сервірований, але не зайнятий. Там лежить медаль «Пурпурне серце» і табличка з написом: «Цей стіл зарезервований для нашого брата, який зараз перебуває у полоні або зник безвісти під час проведення бойових дій».

У Конгресі США є окреме шкіряне крісло для такого військовослужбовця і висить прапор з його умовним зображенням. І так скрізь, в усіх публічних місцях. Цей образ міцно інтегрований у свідомість суспільства.

В аеропорту Даллеса ми потрапили до американського волонтерського пункту. Його девіз – «Ми служимо тим, хто служить нашій країні, та їхнім сім’ям». Там море значків та шевронів, залишених ветеранами. І я також залишив волонтерам свій шеврон. Його прийняли із вдячністю.

Україна як форпост європейської безпеки

У нас була коротка, але змістовна зустріч із високопоставленим чиновником Міністерства оборони США — штатним радником голови комітету начальників штабів. Він висловив щиру вдячність українським військовим за те, що вони роблять сьогодні. Відзначив, що спротив, який Україна чинить агресору, вражає. За словами американського посадовця, такого досвіду участі у гібридній війні, наразі не мають ні США, ані їхні партнери по НАТО. Наша держава сьогодні – форпост у безпеці Європи.

І ще – він відзначив: «На жаль, ви ніколи не станете аж надто хорошими батьками, чоловіками й синами тільки з однієї простої причини: ви повністю присвятили своє життя служінню своїй Батьківщині».

Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Київ.Info» у Twitter та Facebook.





Від Giraff


Від Novostimira


Ми в Facebook