НАПРУГА ЗРОСТАЄ. ЗЕЛЕНА ЕНЕРГЕТИКА РОЗВИВАЄТЬСЯ В УКРАЇНІ РЕКОРДНИМИ ТЕМПАМИ | Київ.Info

НАПРУГА ЗРОСТАЄ. ЗЕЛЕНА ЕНЕРГЕТИКА РОЗВИВАЄТЬСЯ В УКРАЇНІ РЕКОРДНИМИ ТЕМПАМИ

Віктор Будник з Укргазтехз’язку розповів, що компанія побудувала сонячну електростанцію потужністю 296,4 кВт

Кожні два дні в Україні з’являється по одній потужній сонячній електростанції і приблизно 25 малих станцій для забезпечення енергією сонця домогосподарств. Україна ще не знала таких темпів розвитку зеленої енергетики, пише журнал НВ.

Сергію Євтушенку, керуючому партнеру компанії UDP Renewables, яка будує сонячні електростанції, досить трьох пальців, щоб перерахувати причини безпрецедентного зростання сонячної енергетики України.

Перший — це попит, який склався в світі на початку 2000-х, а до України докотився лише зараз. Досить кинути погляд на графік, представлений у цій статті, де зазначено частку всіх відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) в загальному енергокотлі країн. Вражають Норвегія, Ісландія, Швеція, де частка всієї зеленої енергетики вже більше, ніж традиційної. Вражає польський результат — 11%. На подібну скромну висоту, відповідно до заявленої міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадієм Зубком мети, Україна вийде до 2020 року. Поки країна не виробляє і 2%.

Другий палець бізнесмен загинає, згадуючи впровадження в 2010 році так званих зелених тарифів. Вартість вата, виробленого з ВДЕ, тоді перевищила 0,5 євро. Це в десять разів вище незелених тарифів. Тепер вона 0,15 євро (4,6 грн), але й це майже втричі перевищує традиційні тарифи.

І третій палець Євтушенко загинає, щоб згадати про зміни в законодавстві. Вони демонополізували ринок, на якому чотири роки безроздільно панував один гравець — перший віце-прем’єр Андрій Клюєв. Під його компанію Activ Solar уряд прописав ексклюзивні норми, що забезпечують гарантію високих тарифів і безперешкодне підключення до мереж.

“Фактично була побудована олігархічна схема, — приєднується Юрій Фаворський, президент Асоціації сонячної енергетики України. — Одна компанія займала весь ринок”. Коли ж у 2015-му правила стали єдиними для всіх, у галузь хлинули внутрішні і зовнішні інвестори.

Євтушенко представляє і тих, і інших. У 2017-му в партнерстві з бізнесменом Василем Хмельницьким він вклав 6 млн євро в будівництво сонячних електростанцій (СЕС) у Димерці Київської області. Зараз бізнесмен заводить туди вже 57 млн євро — від іспанського гіганта ACCIONA Energia Global.

“Ще дві станції будуємо зараз, — каже Євтушенко. — Не менше шести почнемо будувати в травні. З 2020-го для нас основним бізнесом стає вітер”.

По пожежній драбині НВ підіймається на дах державної компанії Укргазтехз’язок у Боярці під Києвом. З нами Віктор Будник, головний інженер філії цієї компанії. Нагорі на площі 6 тис. кв. м у 2017 році побудували сонячну електростанцію потужністю 296,4 кВт.

“Щоб площа не простоювала і щоб на цьому заробляти якісь гроші, було прийнято рішення спробувати впровадити в життя проект сонячної електростанції”, — розповідає Будник.

Здобуті тут у 2018-му сонячні кіловати не такі помітні для галузі, але чутливі для компанії. За повний рік роботи СЕС на даху підрозділ Укртрансгазу заробив 1,9 млн грн, продаючи чисту енергію на відкритий ринок. І вже повернув шосту частину вкладених у станцію коштів.

Всі задоволені, а Будник розкриває секрет: компанія готує наступний проект на холостих метрах сусіднього даху. Менеджер сподівається, що цей приклад стане заразливим для головної компанії НАК Нафтогаз, а може, і всієї країни. Будник готовий ділитися досвідом.

Відносна легкість монтажних робіт, підготовка проектної документації і простота в обслуговуванні, якщо порівнювати, наприклад, з вітряною або біопаливною установкою, — все це грає на користь розвитку сонячної енергетики як в окремо взятому випадку, так і по всій країні. Правда, досі доводиться долати опір бюрократії, вже не здатної вбити ідею, але готової затягнути її реалізацію до крайності.

Будник каже, що саму станцію збудували швидко, за кілька місяців, а підключення до мережі добивалися майже рік.

Так чи інакше, прогрес сильніший старорежимних чиновників. Про що і свідчить статистика галузі ВДЕ. У 2018-му в Україні було введено в експлуатацію понад 160 СЕС загальною потужністю 850 МВт. Це вчетверо більше, ніж роком раніше, у 12 разів потужніше, ніж обсяг нових вітрогенераторних станцій, і майже в 20 разів більше, ніж дають всі біогазові установки, народжені в 2018-му.

Сонце на ринку української зеленої енергетики займає в обсязі виробництва не менше двох третин. А в грошах — не менше 50%. Фаворський, посилаючись на дані агентства Bloomberg, розповідає, що в поновлювані джерела енергії України вже вкладено $2,5 млрд. Приблизно половина з цієї суми — у сонячну енергетику. А якщо так, то виходить, що сонячна енергія поки що перспективніша, ніж поновлювані види. Поріг входження в неї нижчий.

“У сонці можна підготувати проект до реалізації [за період] від шести до 12 місяців. А в вітрі — від 18 до 24 місяців”, — пояснює Євтушенко. Крім того, в сонячних проектах є ще одна приваблива сторона — велика кількість пропозицій на ринку. Якраз у той самий момент, коли Євтушенко проводив лікнеп для журналіста НВ, на першому поверсі офісу UDP Renewables проходила операція з придбання чергового сонячного проекту.

“Ми часто купуємо проектну документацію, корпоративні права компанії на ділянки на вторинному ринку. Цей проект — у Миколаївській області, — Євтушенко вказує в напрямку першого поверху офісу. — До кінця року буде побудовано сонячну електростанцію”.

У поточному році підприємець очікує нечуваного досі буму в сонячній енергетиці по всій країні. Причому драйвером зростання стануть панелі, що встановлюються на дахах домогосподарств. Торік цей сегмент ринку вперше вийшов за межі 100 МВт, у поточному році полетить за 300 МВт. І вся сонячна галузь до кінця 2019-го вирветься за межі 1,2 ГВт, що можна порівняти з потужністю одного ядерного реактора. Але з твєю помітною перевагою, що ця енергія безпечна і рівним шаром розподілена по всій країні. А отже, витрати на її транспортування мізерно малі.

Крім того, українська атомна енергетика залежна від російського ядерного палива значно більше, ніж газова або нафтова галузь. У нових геополітичних реаліях це міцний зашморг. Щоправда, в планах уряду, які озвучив президент Петро Порошенко, — добудувати два енергоблоки на Хмельницькій АЕС, а в Южноукраїнську виробляти спільно з США ядерне паливо. За попереднім кошторисом нові енергоблоки обійдуться більш ніж в 72 млрд грн. Це стільки ж, скільки, за підрахунками Bloomberg, інвестовано у всю зелену енергетику України.

Та ще й з тією різницею, що в чисту енергію приходить приватний капітал, часто іноземний. А в атомну доведеться вкласти мільярди з держскарбниці або скористатися зарубіжними позиками, які, втім, будуть покриті з тієї ж скарбниці, але вже онуками будівельників реактора.

І останнє: планетарний бум на виробництво сонячних панелей привів до того, що обладнання тут дешевшає, технології стають доступнішими. “Пам’ятаю, ми продавали модулі, які коштували з розрахунку $8 за 1 Вт, — розповідає Фаворський. — Зараз приблизно $0,3 за 1 Вт. За 20 років ми істотно подешевшали”.

Ці та інші міркування ведуть до того, що на ринку СЕС стала з’являтися безліч невеликих і зовсім крихітних компаній, що було немислимо кілька років тому.

У стрічках новин крізь товстий шар похмурого негативу пробивається сонячна інформація про прориви в галузі технологій, будівництві сучасних потужностей і відкритті нових ринків. Таких новин ще трохи, але їх набагато більше, ніж про це повідомляють ЗМІ, запевняє Євтушенко. Досить просто вбити в Google слова “сонячна енергетика України” і отримати приголомшливий результат. Ні дня, тижня, місяця, щоб десь не відкривалася нова СЕС або не запускався свіжий проект.

Ось перші-ліпші. У Житомирській області розпочато реалізацію інвестпроекту з будівництва семи СЕС загальною потужністю 245 МВт. У цей час у сусідів у Хмельницькій області запрацювала друга найбільша СЕС потужністю 63 МВт. Її інвестори, американський фонд VR Capital Group і українська група ICU, вклали в проект $55 млн. Ще сім станцій з’являться по сусідству. У їх будівництві візьмуть участь ірландська, бельгійська, литовська і американська компанії. СЕС, подібна за оснащенням Хмельницької електростанції, буде запущена в Херсонській області. І в Миколаївській області вже почалося будівництво відразу трьох СЕС.

У лютому у Вінниці українська компанія KNESS Group відкрила завод з виробництва сонячних панелей. Його перша лінія виробляє протягом року 555,5 тис. сонячних панелей, здатних цілий рік забезпечувати енергією сонця 150 тис. квартир. Запуск другої лінії, а це ще стільки ж, заплановано на кінець 2019-го. Кошторис всього проекту — близько 10 млн євро.

У 2018-му KNESS Group також запустила власну СЕС потужністю 34 МВт. “Це дало можливість нашій групі компаній досягти позитивного енергобалансу, — каже Юрій Таранюк, перший заступник директора KNESS Group. — Тобто ми тепер проводимо набагато більше енергії, ніж споживаємо”.

У цього сонячного списку немає кінця, але у нього є початок. І, як згадує Наталія Кацер-Бучковська, член парламентського комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, він був не дуже хорошим.

Після того як у 2009 році спеціальним законом для стимулювання ВДЕ були встановлені так звані зелені тарифи, що в десять разів перевищують звичайні, вже наступного року новий уряд Миколи Азарова найтрадиційнішим чином вирішив простимулювати нетрадиційну енергетику.

“Для того щоб отримати зелений тариф, який був штучно завищений до 0,54 євро, потрібно, щоб у заявника понад 50% обладнання було вироблено в Україні”, — розповідає Кацер-Бучковська.

Але і це ще не все. Ніхто з потенційних інвесторів не мав дозволів на підключення до енергомережі, доповнює колегу Євтушенко. Дозвіл гіпотетично можна було отримати лише після початку будівництва.

“Тільки автор цієї схеми міг йти на такий ризик, — каже Євтушенко. — Тому що він контролював банки, які давали кредити, всі Держкомземи тощо.”. У підсумку карт-бланш від уряду був тільки в однієї людини, максимум у двох, але з одним прізвищем — Андрія і Сергія Клюєвих. “Ми так і називаємо його — клюєвський тариф, — підсумовує Кацер-Бучковська. — Він став мемом”.

Activ Solar, компанія, яка входила в сферу впливу братів Клюєвих і зареєстрована у Відні до 2014 року, де-факто була монополістом на ринку сонячної електроенергії України, куди всім іншим вхід був заборонений.

У 2015 році штучні обмеження було знято. Тариф зменшено втричі, спецумови усунено. Час Клюєвих пішов разом із владою, яка їх породила. Сонячний бізнес регіоналів у 2016-му збанкрутував і був відібраний китайськими інвесторами за борги перед ними. Велику частину клюєвських активів разом з Автономною Республікою Крим було анексовано Російською Федерацією.

Уже згаданий вінницький завод Kness Group — це гордість не тільки українських інженерів, але й китайської промисловості. Обладнання розроблене Національним інститутом КНР. Піднебесна де-факто стає міжнародним центром відновлюваної енергетики.

Агентство Bloomberg опублікувало рейтинг світових виробників сонячних панелей. У топ-10 сім з них з Китаю, по одному з Південної Кореї, Гонконгу і Канади. Причому кожен третій сонячний ват планети тепер виробляється в КНР. Одна лише тамтешня станція Лун’янся в Тибетському нагір’ї з встановленою потужністю генерації 850 МВт виробляє рівно стільки ж, скільки всі подібні станції в Україні разом узяті.

З десяти найбільших СЕС України як мінімум вісім виникли завдяки китайським інвестиціям. Китай — один з найважливіших чинників зростання в світі загалом і в Україні зокрема.

Але для українців є і ближчі орієнтири. У Німеччині, промисловому гіганті Євросоюзу, п’ята частина споживаної електроенергії надходить від зелених технологій. Таранюк посилює враження, кажучи, що минулого року були місяці, коли німці більше 50% своєї електроенергії отримували від ВДЕ. І головний фактор цього прориву — зелена електрифікація всієї країни, уточнює Фаворський: 1,6 млн домогосподарств живляться через сонячні панелі. В Україні — близько 7 тис., У Великобританії — близько 600 тис.

Для того щоб досягти німецьких результатів, досить десяти років. Світ загалом і Західна Європа зокрема до цього часу просунуться ще далі.

А Україні для досягнення відносно помітного результату потрібні дві речі. Перше — мінімізувати участь держави в енергетичному бізнесі. Для цього парламент готує до другого читання законопроект про запровадження аукціонів на зелені тарифи замість тих, що встановлюються регулятором неринковими методами. У галузі на цю ініціативу дивляться з підозрою. Наприклад, Фаворський боїться, що тарифи знизяться, рентабельність СЕС різко впаде, привабливість українського ринку зменшиться, а це може спричинити інші ризики. Особливо небезпечним він вважає вимогу законодавців щодо участі в аукціонах зовсім дрібних виробників, до 1 МВт. Вони не витримають конкуренції з гігантами, збанкрутують і покинуть бізнес. А отже, галузь знову буде поділена в малому колі великих людей.

Тому Фаворський і його асоціація наполягають, щоб парламент не ображав “малюків” і не зобов’язував усіх, хто виробляє зелену енергію обсягом до 10 МВт, брати участь в аукціонах. Тоді вони зможуть продавати свою продукцію за встановленими тарифами.

“Якщо буде до 10 МВт, то цей ринок стане масово зростати”, — погоджується Євтушенко. У цьому реченні мало ринку, але так починало все близьке і далеке зарубіжжя.

Другий фактор — політична стабільність. “Всі питають, що буде після виборів, — каже Євтушенко про реакцію потенційних і діючих інвесторів. — Такого немає в Центральній Європі, не кажучи вже про Західну”.

Вибори і зміна політичних еліт нічого не ламають тільки там, де є стійкі правила і виразні цілі. Заявлена мета більшості урядів — до 2050-го домогтися 100% використання зеленої енергетики, як заради економії, так і в ім’я порятунку екології. А це означає, що в цій новій сфері передбачаються довгі і великі інвестиції.

“Це бізнес на наступні 50 років”, — підсумовує Євтушенко.

Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Київ.Info» у Twitter та Facebook.



Загрузка...


Загрузка...

Ми в Facebook