Новий виборчий кодекс – це стандарти 19 століття, – нардеп Оксана Савчук | Київ.Info

Новий виборчий кодекс – це стандарти 19 століття, – нардеп Оксана Савчук

У грудні президент України Володимир Зеленський підписав новий Виборчий кодекс. Цим законом разом зі зміною виборчої системи врегулював і цілу низку інших питань. Зокрема, щодо застав кандидатів і партій на виборах усіх рівнів.

У результаті розмір застав кандидатів у президенти та до парламенту фактично не змінився. А от застави в місцеві ради збільшили майже у 40 разів, порівняно з останньою місцевою кампанією 2015 року.

Відтак, до ВРУ внесли ще один проект закону – №2769, пропонуючи змінити ним щойно ухвалені зміни.

Про суть цього проекту закону та перспективи його ухвалення – у розмові з авторкою, народним депутатом України від ВО «Свобода» Оксаною Савчук.

Після того, як Верховна Рада змінила Виборчий кодекс, ви запропонували внести нові зміни. Навіщо?

О.С.: Виборчий кодекс дуже швидко подали до Парламенту, депутати не мали достатньо часу, щоб добре з ним ознайомитись. У результаті цей документ у ручному режимі створили таким, який не дозволяє громадянам України мати справді вільний вибір на виборах.

У новому Виборчому кодексі є багато різних промахів, один з яких – виборча застава. Її збільшили фактично у 40 разів. Вона стала настільки великою, що більшість політиків і громадських діячів не зможуть висунути свою кандидатуру на місцеві вибори тільки тому, що не матимуть таких величезних коштів. Те саме стосується партій – піти на вибори в усі районні, міські та обласні ради зможуть лише ті, в кого є на рахунках мільйони.

Цю зміну до Виборчого кодексу було внесено навмисно, щоб партії, які зараз представлені у Парламенті, мають державне фінансування і підтримку олігархів, отримали всю владу ще й на місцях і не дозволили іншим партіям бути обраними. Саме це й спонукало мене разом із колегами з ВО «Свобода» підготувати законопроект про зменшення розміру застави.

Який розмір застави передбачає ваш законопроект?

О.С.: Кожна грошова застава повинна мати якийсь оформлений розрахунок, аргументацію, чому вона саме така, а не інакша. У нинішньому Виборчому кодексі немає ніякої логіки. Президентська застава минулого року, нагадаю, становила 2,5 млн грн, а кандидатові в мери Києва цьогоріч доведеться викласти аж 4 млн грн. Це абсолютний нонсенс.

Зрозуміло, що виборча застава є елементом убезпечення від сотні технічних кандидатів. Але вона має бути реальною для громадян, активістів, які дійсно мають фах і підтримку суспільства. Ми пропонуємо встановити розмір грошової застави для кандидатів на місцевих виборах у сумі 4 мінімальні заробітні плати на кожних 90 тисяч виборців.

Чим керувалися, розраховуючи цю суму? Чи брали до уваги міжнародний досвід?

О.С: Міжнародний досвід каже, що високі грошові цензи широко застосовувались у 19 столітті (як щодо активного, так і пасивного права), однак вже з початку 20 століття розглядаються як прояв недемократичності.

У більшості європейських держав (зокрема Бельгії, Грузії, Данії, Польщі, Фінляндії, ФРН) реєстрація кандидатів (списку кандидатів) здійснюється взагалі без грошей – на основі збору підписів виборців. Зокрема в Польщі, де теж діє свій Виборчий кодекс, кожна партія має зібрати 5000 підписів в окрузі на підтримку власного списку. У Німеччині ще легші умови – кандидатам до Бундестагу потрібно зібрати щонайменше 200 підписів виборців відповідного виборчого округу. Також це стосується і партій, не представлених у парламенті, які повинні отримати додаткову підтримку – 2000 підписів виборців.

Грошова застава працює хіба в країнах Азії – і там вона, зауважте, менша за ту, що пропонує новий український Виборчий кодекс, навіть з врахуванням різниці у доходах населення (окрім Японії, що є винятком). Є застава і в деяких європейських демократіях, проте там вона мінімізована.

Так, наприклад, у Великій Британії для кандидатів у парламент застава – 500 фунтів стерлінгів (16 тисяч гривень). У Австралії до обох палат парламенту – 2 тисячі доларів. У Канаді була 1 тисяча доларів, але в 2017 суд встановив, що саме існування застави порушує Канадську Хартію прав і свобод (аналог Конституції). У Гонконгу – в міську раду 8-мільйонного міста 50 тисяч доларів (за весь список), у районні ради – по 25 тисяч за список. В Індії – кожен мажоритарний кандидат у нижню палату парламенту платить 25 тисяч рупій (352 долари), в парламент штату – 10 тисяч рупій (211 доларів). У Японії – один з найдорожчих варіантів. Там  з кандидата до парламенту беруть 3 мільйони єн (приблизно 30 тисяч доларів.) Але зауважте: застава повертається, якщо мажоритарник набрав хоча б 10 % голосів. Тим часом на виборах до провінційних органів – застава до 3 тисячі доларів. У міські та сільські ради взагалі немає застави.

Цим досвідом ми й керувалися, пишучи законопроект. А ще брали до уваги рішення Конституційного Суду України від 2002 року. Тоді закон про вибори передбачав внесення застави у розмірі 255 000 грн ($48 000) для партії зі списком та 1 020 грн ($190) для кандидатів у мажоритарному окрузі. Суд визнав це конституційним, але й наголосив: розмір майнової застави має встановлюватися залежно від майнової спроможності більшості населення країни. Бо інакше про демократію на виборах нічого й говорити.

Наскільки реально, що ваш проект закону ухвалять? Парламентські партії, очевидно ж, без олігархічної підтримки на виборах не залишаться, тож навіщо це їм?

О.С.: Навіть олігархічні партії, про які ви згадуєте, коли спробували порахувати свої прогнозовані видатки на майбутні вибори, взялися за голову – зрозуміли, що вдарили в штангу і треба це виправляти. Тому зараз є багато інформації, що наш законопроект вже готуються ухвалити разом з деякими іншими змінами до Виборчого кодексу. Головне – проконтролювати, щоби ці зміни були максимально якісними.

Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Київ.Info» у Twitter та Facebook.





Від Oblivki

Від Giraff


Від Novostimira


Ми в Facebook