Алла Бондарук (Стамбула), народилася 1932 року, м. Красногорiвка, Донецька область:

До насильницького голоду 1932-33 років моя родина жила в Маріуполі на великій мальовничій ділянці з виноградником, який спускався до Азовського моря, і великим фруктовим садом, що примостився на горбі над виноградними лозами. Моя родина мала грецьке походження. Ми жили у великому будинку й мали кількох найманих працівників, аби ті допомагали нам обробляти ділянку.

Все змінилося після Революції?(1917 року), коли в батьків забрали власність як у «куркулів» або «кулаков». Їх викинули з власної землі, їхнє майно вилучили, а паспорти конфіскували. Тоді вони втекли, спершу мій тато та його брат, а потім моя мати мужньо доправила решту родини.

Я народилася на Донбасі… Щоб дістати їжу під час Голодомору, мої батьки обміняли все своє золото і срібло. Було складно отримати роботу без паспорта і моя мати витрачала дні, намагаючись дістати для всіх їжу, щоб ми вижили. Мої брати гляділи мене, у той час як мати шукала їжу.

Я згадую, як мати розповідала, що на початку голоду керовані державою магазини з обміну їжі? («Торгсіни») приймали лише цілісні прикраси, а потім уже й змушували людей розбивати коштовності на частини для обміну на їжу. Розбитий браслет та 3 зламані срібні чайні ложечки, які магазин відмовився взяти у моєї матері вже ближче до кінця голоду, вона дала мені як посаг.

У 1993 я повернулася до Маріуполя і побачила, що залишилося від фруктового саду й величезного виноградника, який тримала моя родина … Не лишилося нічого… Все було повністю зруйновано, так само як і будинок.

 

Alla Bondaruk (Stambula), born 1932 Krasnohorivka city, Donetsk region:

«Before the forced famine of 1932-33, my family lived on a large beautiful property in Mariupol with a vineyard which cascaded down to the Azov Sea and a large orchard perched on the hill above the vines. My family was originally from Greek heritage. We lived in a large house and my family had a few workers to help them farm the property.

All that changed after the Revolution (in 1917) when my parents had their property seized, as “kurkuli” or “kulaks”. They were thrown off the land and had all their assets seized and their passports confiscated. They then escaped, first my father and his brother, later my mother courageously brought the rest of the family across.

I was born in the Donbas region… In order to get food during the Holodomor my parents exchanged all their gold and silver. It was difficult to get work without a passport and my mother spent her days trying to get food for all of us to survive. My brothers looked after me while my mother looked for food.

I recall my mother saying that in the beginning of the famine, the government-run food exchange stores would only accept whole pieces of jewellery and later on they made people break the jewellery into pieces for food exchange. A broken bracelet and three broken silver teaspoons that the store refused to take from my mother towards the end of the famine she gave me as my dowry.

In 1993 I went back to Mariupol and saw what was left of our large family run vineyard and orchard…there was nothing…it was totally ruined and so was the house».

 

На презентації виставки побувала Галина Квітка,

kvitka@golos.com.ua