Третього не подано: як шукають альтернативу Порошенку і Тимошенко | Київ.Info

Третього не подано: як шукають альтернативу Порошенку і Тимошенко

Позапарламентські партії готові до «праймеріз» і чергових переговорів… про переговори

«Українські демократи об’єднуються тільки перед розстрілом. А раз розстрілу нема – то і нема чого про це говорити». Очевидно, такою і є формула, чому за рік до президентських виборів у позапарламентських сил, які претендують на звання «альтернативної опозиції», досі немає ні спільної стратегії, ні спільного лідера.

Між тим соціологія вже сформувала суспільну думку, що обирати доведеться між нині діючим президентом Петром Порошенком та літером «Батьківщини» Юлією Тимошенко.

Втім, в ситуації, що склалася, винні самі «младодемократи», які після 2014-го року дивились у власне політичне майбутнє з великим оптимізмом, але так і не спромоглися на об’єднання зусиль. Навпаки, навіть ті, хто стояв під одним партійним прапором на Майдані, нині пошили нові (кожен свій) стяг. «Різнобарв’я» партійних течій та рухів (при цьому без розбудованої партійної структури, на яку потрібні окрім ідеї, ще й великі гроші) створює ілюзію великого «младореформаторського» фронту. Але кожен його сегмент (хіба що за виключенням «Громадянської позиції» Анатолія Гриценка» та «Самопомічі» Садового) балансує на межі статистичної похибки.

Отже, до ідеологічно близьких постмайданівських сил, крім вже названих, можна віднести:

  • Рух нових сил Михайла Саакашвілі
  • «Демальянс»,
  • Партію «Сила людей»
  • «Хвилю» Віктора Чумака
  • «Альтернативу» Єгора Фірсова
  • Європейську партію Миколи Катеринчука
  • «Народний контроль» Дмитра Добродомова
  •  «Справедливість» Валентина Наливайченка

Ситуативно в цій компанії можна побачити і «Батьківщину», але Юлія Володимирівна – це окрема, як кажуть, пісня. «Вони нам дорікають, що вони молоді та прогресивні, а ми старі, і щось нам вказують, – каже про деталі взаємовідносин з іншим опозиційним табором один з соратників Тимошенко. – Але вибачте – подивіться на наш рейтинг та їхній разом узятий. Хто кому має вказувати?».

Історія взаємовідносин «младодемократичних» сил дуже непроста – так свого часу очікувалось на об’єднання близьких по духу «Демальянсу» та «Сили людей», але його так і не відбулося. Потім той же «Демальянс» мав стати основою для руху Михайла Саакашвілі, але той вирішив вирушити в окреме плавання. «У нас різний електорат», – негласно пояснювали у Міхо. «Під Саакашвілі» також створювали і партію «Хвиля», але він нею не скористався і очолив власний Рух нових сил. «Хвиля» ж лишилася народному депутату Віктору Чумаку.

«Найбільш популярне питання – чому «Демальянс», партія Саакашвілі, Сила людей, партія «Хвиля» та інші реформаторські антикорупційні сили не об’єднаються. Моя відповідь – ми зобов’язані бути разом. І впевнений, що будемо». Це – пост нардепа Сергія Лещенка за листопад 2016-го.

Проте надворі вже 2018-й, а об’єднуються ці сили хіба що під час певних політичних акцій, хоча запевняють, що проводять ледь не цілодобові «консультації».

Перемовини на тему об’єднання та координації зусиль почалися в опозиції ще на початку минулого року. Тоді до лідера «Самопомочі» Андрія Садового на каву у Львів завітали Михайло Саакашвілі, якого в країні вже нема, та голова «Демальянсу» Василь Гацько.

«Ми почали серію зустрічей з політичними лідерами, з метою створення широкого фронту на підтримку дострокових виборів до Верховної Ради і нового виборчого закону, – прокоментував ту зустріч Саакашвілі. – Сьогодні у Львові обговорювали координацію з моїми друзями, лідерами «Самопомочі» і «Демальянсу». Окремо я говорив і з Анатолієм Гриценком, в наступному раунді будемо зустрічатися з ним і іншими патріотичними демократичними силами». Раундів та перемовин за той час відбулося багато, але їхнього результату поки не видно.

За інформацією «Главкома», зондуванням найбільш рейтингового кандидата в президенти України, альтернативного Порошенку і Тимошенко, частково займається і Захід – соціологічні заміри проводяться на донорські кошти. Скажімо, ходять чутки, що Вашингтон пильно придивляється до двох ймовірних кандидатів – головного «набушника» Артема Ситника та нещодавнього тріумфатора Стокгольмського трибуналу голову НАК «Нафтогаз» Андрія Коболєва. Також подейкують, що не просто так їздив навчатися до США Святослав Вакарчук, якого вже включають в президентські рейтинги і навіть називають потенційну дату його заявки на президентські перегони – 26-го серпня. Проте така точна дата викликає тільки скепсис, зважаючи на непередбачуваність українських процесів.

До пошуку лідера «младореформаторів» підштовхують не тільки американці, але й вітчизняні «групи за інтересами». Скажімо, «Ініціатива першого грудня», яка, як кажуть, оголосила «огляд» потенційного об’єднаного кандидата. І судячи по біл-бордах, розвішених Віктором Чумаком («Хвиля»), цей процес набуває хоч якоїсь динаміки.

Сам депутат не приховує, що зараз в демократичному таборі триває праймеріз, результатом якого має стати єдиний кандидат від нових опозиційних сил в 2019-му. І сам він бере в цих праймеріз активну участь, сподіваючись стати таким кандидатом.

Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Київ.Info» у Twitter та Facebook.



Від Giraff



Ми в Facebook

WP2Social Auto Publish Powered By : XYZScripts.com