Петер Стано: «Україна стоїть перед величезним викликом у боротьбі з російською пропагандою» | Київ.Info

Петер Стано: «Україна стоїть перед величезним викликом у боротьбі з російською пропагандою»

Кремль змінює нинішні дезінформаційні наративи залежно від ситуації з пандемією COVID-19, заявив Петер Стано, головний речник з питань зовнішніх справ та політики безпеки Європейської служби зовнішніх справ. В інтерв’ю Promote Ukraine він зазначив, що країни Східного партнерства є дуже очевидною мішенню для пропаганди та дезінформації Москви. За його словами, медіаграмотність – один з найкращих способів протидіяти таким атакам.

Кампанії з дезінформації не є чимось новим, Росія використовувала їх і раніше, але з пандемією Ковід-19 Кремль став ще активнішим на цьому фронті. Чи бачите Ви більше випадків дезінформації, ніж це було до січня цього року?

Я б почав з більш широкого контексту. На мою думку, коронавірус приніс багато можливостей для всіх, хто бере участь у дезінформаційній діяльності. І це не один гравець. Є державні, є недержавні гравці, а коли ми говоримо про держави, то це не тільки, як це сприймається у суспільстві, Росія чи Китай. Їх багато. Але, як ви вже сказали, Росія традиційно займається дезінформаційними кампаніями і має найскладніші та найпоширеніші інструменти для неправильної інформації, пропаганди чи відвертої дезінформації.

Отже, я б сказав, що є дві тенденції. Після того, як коронавірус почав поширюватися, ми помітили 22 січня першу дезінформацію з джерела, яке так чи інакше могло бути пов’язане з Росією. Потім, коли пандемія коронавірусу поширилася по всьому світу, так само було розповсюджено дезінформацію з джерел, які базуються в Росії або з нею пов’язані. Але потім, починаючи з кінця березня-середини квітня, ми спостерігаємо тенденцію до зниження, це можна пов’язати безпосередньо з ситуацією в Росії. Тому що на початку Росія, здавалося, не дуже або взагалі не постраждала, а Євросоюз та його країни коронавірус вразив дуже сильно.

Тож розповсюджувачі дезінформації, пропаганди, неправильної інформації використовували, звичайно, цю тему. Вони пропагували безліч теорій змови, багато дезінформації про те, як цей вірус було створено. За їхніми версіями, COVID-19 було розроблено як біологічну зброю НАТО, Сполучених Штатів. Потім з’явилося багато дезінформації про те, як боротися з коронавірусом, починаючи із твердження, що, з одного боку, це взагалі фейк і що цей вірус не існує. З іншого боку, вони говорили, що миття рук вам не допоможе, і треба пити молоко або приймати цинк разом з вітаміном С, і це допоможе вам запобігти зараженню коронавірусом.

Тоді, звичайно, велика частина всіх цих дезінформаційних російських чи проросійських зусиль полягала в тому, щоб перекрутити, перебільшити драматизм ситуації в європейських країнах. Тож прокремлівські ЗМІ говорили про те, що ЄС ось-ось розвалиться, що Євросоюз не в змозі допомогти своїм країнам-членам. Вони просували наратив про те, що в цілому ми не в змозі впоратися, і нам потрібні Росія та Китай, які негайно підключаться й допоможуть. Але коли, як я казав, в кінці березня-середині квітня, Росія почала реєструвати випадки зараження на своїй території, й виявилося, що вона дійсно постраждала і є в даний момент однією з найбільш постраждалих країн світу, тоді тенденція пішля на спад, зменшилася кількість випадків дезінформації, але також  змінилися агресивність та сам зміст історій. Так, раніше мова йшла про походження коронавірусу, про нездатність ЄС впоратися, поширювалися спекуляції про те, звідки взявся Ковід-19 і чи він узагалі є. Зараз у більшості випадків розповсюджувачі російської чи проросійської дезінформації обігрують теорії змови: мовляв, це біологічна зброя, це інструмент Заходу для нападу та послаблення конкурентів, таких як Китай чи Росія.

Або ви бачите багато дезінформації, пов’язаної з вакцинацією, додатків для відстеження, відпрацьовується теорія глобальних еліт, які намагаються здобути повний контроль над громадянами. Також дуже популярним зараз є пов’язувати телекомунікаційну інфраструктуру 5G з коронавірусом – називати її або джерелом вірусу, або причиною його поширення, або засобом для стеження і шпигування за людьми. Дуже сильна заангажованість. Але очевидно, що наративи змінюються, адаптуються, залежно від ситуації в Росії.

Чи Ви думаєте, що стратегії ЄС або його країн-членів також сприяли цим змінам?

Я б так не сказав про нинішню ситуацію. Оскільки наша діяльність з розвінчання міфів, з розкриття дезінформації не є новою, ми це робили й раніше, також і дезінформація та пропаганда мали місце й раніше, і їх наше протистояння не стримувало. Можливо, краще звернути увагу на те, чи готові люди приймати та сприймати дезінформацію. Ми хочемо сподіватися, що завдяки тому, що ми виявляємо цю дезінформацію, публікуємо її на нашому веб-сайті https://euvsdisinfo.eu, а також співпрацюємо з державами-членами, з людьми в інших країнах, які перевіряють факти, з громадянським суспільством, ми таким чином підвищуємо обізнаність людей.

Щоб люди усвідомлювали, що навколо поширюють багато дезінформації, ми також сприяємо пошуку шляхів, як протистояти дезінформації, і найкращий та найефективніший спосіб – це медіаграмотність. Тобто, слід вчити людей працювати з джерелами інформації, двічі чи тричі перевіряти дані. Публіка повинна бути більш виборчою та критичною, коли вона отримує інформацію, особливо з джерел, які існують недовго або не мають досвіду серйозної журналістики.

Отже, ми займаємось підвищенням обізнаності про те, що дезінформація з’являється, та про те, як правильно працювати з інформаційними джерелами. Але чи цього достатньо, аби змінити поведінку учасників кампаній з дезінформації? Я б не наважився так сказати. Я б у цьому засумнівався, бо вони не припинять свою діяльність, вони пристосовуватимуть свою тактику, але не зупиняться.

Тому що це один із шляхів до того, щоб охопити аудиторію в Європейському Союзі, щоб і надалі викликати неприємності або поширювати розгубленість, послаблювати довіру громадськості, довіру громадян до інституцій ЄС, державних інституцій та моделі суспільства, в якому ми живемо.

Тому я б не сказав, що наша діяльність їх стримує. Але я хотів би сподіватися, хотів би побачити, що те, що ми робимо, з одного боку допомагає людям стати більш стійкими до дезінформації, а з іншого – змушує дезінформаційні суб’єкти змінювати свою тактику. Адже те, що вони робили до цього часу, ми викривали, ми це публікуємо, ми зіштовхуємо їх з реальністю, і ми називаємо цих гравців. Але тільки цього недостатньо для стримування, вони й надалі робитимуть свою справу.

Їхньою мішенню залишатимуться найслабші ланки, тобто, країни, де ситуація найгірша, країни, де громадськість незадоволена, де спалахують публічні протести. Вони підживлюватимуть цю невпевненість і намагатимуться роздмухати неприємності та проблеми лише для того, щоб підірвати довіру людей до своїх держав. І зосереджуватимуться вони, звичайно, на менших країнах, на країнах сусідства ЄС. Я маю на увазі, що Західні Балкани, країни Східного партнерства є дуже очевидною і постійною мішенню.

Багато дезінформації також циркулює на Близькому Сході, в Латинській Америці. Тож вони пристосовують тактику, але не зменшують свою діяльність, вони просто змінюють стиль своєї роботи та наративи, залежно від ситуації. Але вони це робили й раніше. Вони вже використовували наявні наративи, щоб додати туди свій внесок про теорії змови чи сумнівну інтерпретацію, напівфакти, напівправду для створення нових дезінформаційних матеріалів.

Які країни ЄС найбільше постраждали від російської дезінформації? Чи Ви маєте ці дані?

Не зовсім. Адже ми не відстежуємо 100% всього, що відбувається, ми працюємо з відкритими джерелами, і, звичайно, маємо ліміти. Ми, ясна річ, зосереджуємось на території ЄС та наших сусідах на Сході, на Балканах і на півдні. Але я можу сказати, які країни зазнають найменшого впливу: це країни з дуже яскравими та професійними ЗМІ, з дуже хорошою системою освіти, країни, які проводять багато роботи заради підвищення обізнаності та медіаграмотності. Фінляндія  є хорошим прикладом такої країни.

Тож я не стверджував би це зі стовідсотковою впевненістю, але загалом країни, які найбільш піддаються впливу, – це країни, що перебувають у перехідному періоді, такі як країни Балканського регіону, країни Східного сусідства (включаючи Україну – ред. ), або країни, де так чи інакше існує велика недовіра до влади, країни, де є поляризовані думки, де політичний ландшафт дуже поляризований.

Це дуже сприятливі фактори, які є дуже благодатними для всіх суб’єктів дезінформації, що хочуть наповнити місцевий ринок пропагандою чи брехливими наративами та дезінформацією чи неправильною інформацією. Тому в цілому найбільш ураженими виявляються найменш стабільні країни, також з погляду того, як їм удається впоратися з коронавірусом. Я б сказав, що, наприклад, в Італії чи Іспанії, мабуть, суспільне сприйняття є більш відкритим для російської чи китайської пропаганди, ніж, скажімо, в Данії, Нідерландах чи Німеччині. Тож я думаю, що це цілком очевидно, виходячи з ситуації в цих країнах.

Робоча група ЄС East Stratcom вивчає дезінформаційні кампанії Москви, і цей підрозділ є крихітним. А російська пропаганда – це величезна машина. Чи планує Євросоюз збільшити кількість людей, які працюють у East Stratcom?

Ви маєте рацію, російська пропагандистська машина чи дезінформаційна машина величезна, вона дуже добре організована, централізовано організована, звичайно, там задіяно багато ресурсів. З іншого боку, той факт, що лише кілька десятків людей працюють у East Stratcom, не означає, що ЄС обмежився тільки цим підрозділом. Адже це лише робота нашої інституції – Європейської служби зовнішніх справ. Водночас ми дуже тісно та інтенсивно співпрацюємо, обмінюємось інформацією з усіма країнами-членами.

Більшість держав ЄС мають власні організації, які протистоять дезінформації. Ми дуже тісно співпрацюємо з НАТО, з партнерами у Великій сімці, а це означає, що ми об’єднуємо зусилля та обмінюємось даними. Тому треба враховувати не тільки кількість співробітників, які відстежують дезінформацію в East Stratcom, а цілу мережу людей, які працюють у цій галузі в країнах-членах, як на національному рівні – в органах влади, офіційних структурах, так і в громадянському суспільстві. З нами співпрацюють і діляться  даними також фактчекери (особи, що перевіряють достовірність інформації – ред.) і журналісти.

Нас – 27 країн-членів плюс НАТО плюс партнери у Великій сімці. Отже, це вже величезна мережа, яка є достатньо ефективною, щоб принаймні бути обізнаними про те, що роблять розповсюджувачі дезінформації, і розробити стратегії або хоча б попередити себе про те, що відбувається, щоб подумати, як з цим боротися. Звичайно, підвищенням обізнаності, освітою людей і підвищенням медіаграмотності Європейська служба зовнішніх справ не займається, це – центральна інституція ЄС, яка не має, так би мовити, внутрішньої аудиторії.

Внутрішня аудиторія є у державах-членах. І вони мають включати все це, наприклад, у навчальні програми в школах або роботу з громадськістю – місцевими мовами, в місцевому контексті, беручи до уваги місцевий історичний контекст, місцевий менталітет та всі інші фактори, які є важливими в роботі з громадською думкою та інформацією, орієнтованою на громадськість.

Отже, я б дійсно закликав не розглядати East Stratcom як єдиний підрозділ, що працює з дезінформацією. Тут взаємодіють усі держави-члени плюс партнери, і ми тісно співпрацюємо, обмінюємось інформацією, у нас є механізми, щоб попередити один одного про кампанії, що тривають, обмінятися уже отриманим досвідом, наративами й прикладами, тож це спільні зусилля міжнародних партнерів. Зрештою, як я вже говорив, крім викриття дезінформації все, що має бути зроблено щодо запобігання та боротьби з дезінформацією, є дійсно головним завданням країн-членів.

Як на вашу думку, Україна робить достатньо для протидії російській пропаганді та дезінформації?

Насправді це питання не до мене. Ми допомагаємо Україні в багатьох різних сферах для вирішення дуже складної внутрішньої ситуації, навіть не лише тоді, коли мова йде про російську пропаганду. Україна була однією з головних мішеней російської пропаганди щонайменше з 2014 року, коли почалися всі великі проблеми. Україна має багато питань та багато викликів, які потрібно вирішити, дезінформація – це один з них, і ми допомагаємо нашим партнерам в Україні своїми порадами, будь-якими іншими доступними нам способами, тому що ми й надалі залишаємось відданими Україні, наша прихильність не викликає сумнівів, ми розглядаємо Україну як партнера, який отримує найбільшу допомогу від ЄС і який найбільш тісно пов’язаний з Євросоюзом з усіх країн Східного партнерства. Тож наші зобов’язання є чинними, і ми готові їх підтримати.

Звичайно, в нашій боротьбі з дезінформацією ми також спостерігаємо, під який вплив потрапляє Україна, і ми спостерігаємо за діяльністю суб’єктів дезінформації та пропагандистів, що її націлено проти України. Ми також працюємо та співпрацюємо з українськими партнерами, як на офіційному рівні, так і з громадянським суспільством. Оцінити, чи достатньо вони роблять, не моє завдання. Але ми маємо визнати, що перед Україною стоїть величезний виклик.

Оскільки вона є найближчою країною до Росії, також внутрішня ситуація там все ще не на 100% ідеальна, не на 100% стабільна. Також склад населення є таким, що дозволяє розповсюджувачам дезінформації грати з настроями мешканців, їхніми тривогами, невпевненістю, невизначеностями і завантажувати людей купою суперечливої ​​інформації, теоріями змови тощо. Ці суб’єкти намагаються підірвати довіру громадян до української влади чи європейського майбутнього країни. І роблять це дуже послідовно і дуже інтенсивно. Тож ми допомогаємо Україні впоратися також із цим.

Наталія Річардсон

Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Київ.Info» у Twitter та Facebook.





Від Oblivki

Від Giraff


Від Novostimira


Ми в Facebook