Варто було Віктору Медведчуку заявити про свої наміри увійти до партії «За життя», як інформаційний фон українських ЗМІ наповнився не лише скандалами, пов’язаними з його персоною, але й апокаліптичними прогнозами про «друге пришестя диявола». Мабуть, більш міфологізованої фігури в новітній історії України просто немає. Він представляється демонічним «сірим кардиналом» вітчизняної політики, який завдяки кумівству з Путіним може все, пишуть Контракты.UA.
А вже якщо йому допоможуть, то повернення Медведчука і зовсім обростає воістину драматичними декораціями. У числі «добровільних помічників зла» виявився й Ігор Коломойський. До чого може привести цей союз і чи здатний він перевернути українське політичне поле?
Перш за все, розмірковуючи про фактор Медведчука в українській політиці, слід чітко розуміти: джерело сили Медведчука в одному – в його кумівстві з президентом Росії. Прямий вихід на Путіна – єдиний козир Медведчука, його «борода Самсона». Без цієї «бороди» він – ніхто. Отже, лише придбані зв’язкі з російським президентом і роблять Медведчука тим, ким він є в очах публіки – демоном зла, і одночасно всемогутнім чарівником, який може все «повирішувати» одним дзвінком до Кремля.
Таке уявлення про могутність Медведчука показує, наскільки наше суспільство, що його демонізує, залежить від Путіна і боїться його, навіть якщо не може і не хоче собі в цьому зізнатися.
Альянс Медведчука та Коломойського став очевидним у той момент, коли дружина путінського кума – Оксана Марченко – стала учасницею шоу «Танці з зірками» на телеканалі «1+1». Трохи пізніше видання «Голос.ua» повідомило, що Медведчук погодився фінансувати модернізацію Одеської кіностудії, власниками якої через ТОВ «Нова кіностудія» є Олександр Ткаченко – генеральний директор «1+1», і сам Коломойський (їм належить 50% без однієї акції цього ТОВ). До того ж, як стверджувало видання, Медведчук отримає частину території кіностудії для побудови житлового комплексу.
Характерно, що більшість опитаних експертів вважають, що повноцінний союз між Медведчуком і Коломойським неможливий. З’явилися «сигнали дружби» є, на їхню думку, скоріше, пробними ініціативами з боку Коломойського, ніж реальними свідченнями альянсу цих двох політиків.
«Це тактичні домовленості. Їх ініціатива виходить від Коломойського. Наприклад, участь Марченко в «Танцях» планувалася ще в минулому році. Але тоді Коломойський, мабуть, вирішив не псувати демократичну репутацію каналу. Зараз же, ближче до передвиборного сезону, він зважився на операцію, яка, в підсумку, принесе йому менше користі, ніж Медведчуку. Коломойський хотів би союзу з останнім, щоб насолити Порошенко, і таким чином заохочує Медведчука, але навряд чи зможе досягти своїх цілей», – упевнений політолог і політтехнолог Олексій Якубін.
Не вірить у можливість довготривалого союзу Коломойського і Медведчука і директор інформаційно-аналітичного агентства «Рейтинг» Олексій Станчевскій. «Занадто багато було сказано свого часу Путіним і Коломойським різких епітетів у відношенні один до одного. А Путін такого не прощає. Найімовірніше, у Коломойського є якийсь економічний інтерес – наприклад, поставка Медведчуком зниженого газу на його автозаправки», – припускає Олексій Станчевскій.
У такому випадку, напрошується логічне запитання: а що, як таким чином Коломойський намагається не просто помститися президенту України, а й налагодити контакти з президентом Росії? Що, як він вирішив спробувати все ж вийти з числа «ворогів Путіна» і перетворитися знову не в шельмованого російською пропагандою персонажа?
Вийти на Путіна безпосередньо найпростіше через Медведчука. Навіщо це може бути потрібно дніпропетровському екс-губернатору? Перш за все, він може «наводити мости» з російським президентом, на випадок реваншу промосковських сил. Аби не допустити бути «розкуркуленим» ще й новою владою, він готовий надавати не тільки тактичну підтримку Медведчуку, а й намагатися отримати гарантії для свого бізнесу і після 2019 року.
Звичайно, благ з боку Путіна Коломойський може і не дочекатися. Гарантій Росія не дає: допомогою Коломойського можуть скористатися, більше того – вимагати збільшувати цю допомогу в інформаційному і фінансовому відношенні, але в разі приходу до влади проросійських реваншистів все одно продовжити політику вилучення у «Бені» активів, що залишилися.
Показово, що сам Віктор Медведчук свої контакти з Коломойським, і, тим більше, підтримку з боку останнього, заперечує.
«Політичних домовленостей у мене з паном Коломойським бути не може. Чому – це наше питання з Коломойським», – заявив Медведчук в інтерв’ю на каналі «112» 25 серпня.
Нагадаємо, мається на увазі теза Коломойського, висловлена влітку 2014 року, про призначення Медведчука губернатором Донецької області. «Медведчук на сьогодні – останній шанс встановити мир на Донбасі, оскільки з альтернатив залишається тільки одна – війна», – говорив тоді дніпропетровський губернатор. Його підтримував і вірний соратник – Олександр Ткаченко. Підтверджував серйозність слів Коломойського і інший його найближчий сподвижник – Геннадій Корбан.
«Коломойський непоганий тактик, але поганий стратег. Він не дуже-то прорахував, наскільки «топлять» залишки його репутації такі альянси. «Налякати» Порошенка танцюючою Марченко навряд чи вийшло, а надавати Медведчуку прайм-тайм на всіх ефірах він все ж навряд чи зважиться», – упевнений Олексій Якубін.
Так що співпраця Коломойського і Медведчука може звестися до можливих закликів Оксани Марченко з телеекранів «жити в світі, дружити і танцювати», до різного роду напівтіньовим економічним угодам, а також періодичному цитування тез «великого і жахливого» на «1+1», – в першу чергу, якщо кампанія Медведчука дійсно буде мати такий же скандальний характер, як і зараз. Але в такому разі цитувати його будуть і інші телеканали.
Є цілком припустимим, що депутат Медведчук, навіть в якості лідера опозиції, залишиться просто депутатом Медведчуком, і ніяких значимих парламентських або державних посад не отримає.
«Усі страхи, пов’язані з поведінкою Медведчука в парламенті, з його можливим спікерством і навіть прем’єрством, представляються сильно перебільшеними, – вважає глава Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. – Сам по собі він не є небезпечною. Щоб стати президентом або прем’єром, у нього не вистачить ніяких, навіть найбільш активних зусиль – голосів за таке призначення просто не дадуть, навіть Тимошенко. У Медведчука залишається тільки один шлях – стати кулуарним політиком, плести інтриги в парламенті – тобто займатися тим, що він майстерно вмів ще півтора десятка років тому».
Звичайно, можливий і варіант, при якому Медведчук очолить швидкий і рішучий реванш «партії політики Путіна» в Україні. Але в такому випадку вже на самому початку таких дій, у чому б вони не полягали, вірогідні не тільки дійсний розкол і параліч парламенту, а й початок чергового серйозного протистояння в країні. Якщо таке протистояння не почнеться ще раніше, вже на етапі походу Медведчука на вершини української політики.
«У проросійських сил в даний момент, навіть якщо об’єднаються партії «За життя» та Опозиційний блок, все одно немає більшості голосів для виграшу виборів. Критичним для них стало відпадання приблизно 4 мільйонів виборців Донбасу і Криму», – заспокоює Володимир Фесенко.
Іншої точки зору дотримується Олексій Якубін. Він вказує, що «в ситуації, коли політичний діалог між Україною та Росією має тіньовий, неформальний, характер, Медведчук тільки підсилює свій вплив. Влада сама себе загнала в таку ситуацію, і пожне те, що заслуговує. Якщо Медведчук домовиться з Опозиційним блоком, виникне потужна політсила, здатна змінити політичний пейзаж України».
При цьому фактор «токсичності» Медведчука виключає будь-яку можливість домовленостей з ним з боку патріотичного табору. Навряд чи Тимошенко, Гриценко та інші націонал-демократи зважаться на прямий діалог з «кумом диявола». Швидше, імовірний інший варіант розвитку подій, при якому ті ж Тимошенко і Медведчук, формально не вступаючи в будь-які союзи, будуть говорити і робити одне і те ж. І шансів на успіх у путінського кума в деяких питаннях набагато більше.
«Основну небезпеку Медведчука я бачу в іншому – він став фактичним власником двох популярних телеканалів, і ці канали будуть відверто транслювати пасажі і посили Путіна», – вважає Володимир Фесенко.
Що ж стосується Коломойського та інших ймовірних «союзників зла», то сумнівно, що такі альянси будуть визнані обома сторонами публічно. Швидше за все, будуть мати місце неформальні торги і різні напівпідпільні жести дружби з боку різних політсил та олігархів, які стануть діяти за принципом «як би чого не вийшло».
Але навряд чи хтось із олігархів або політиків захоче серйозно сприяти нового злету Медведчука – занадто багато ризиків, а успіх жодним чином не гарантований.