35% українців хочуть виїхати за кордон на постійне проживання | Київ.Info

35% українців хочуть виїхати за кордон на постійне проживання

44 відсотки українців шукають можливості працевлаштуватися за кордоном, а 35 – мають бажання виїхати туди на постійне проживання. Причому залишити батьківщину хоче здебільшого молодь (68% на працевлаштування і 54% – назавжди), а також люди з вищою освітою, більш заможні й активні. Такі результати вересневого соціологічного опитування групи «Рейтинг».

Уявімо, ці бажання стали реальністю. Хто не тільки підніматиме нашу економіку, а й утримуватиме батьків (себто наповнюватиме внесками Пенсійний фонд, скарбниця якого вже напівпорожня), якщо серед людей передпенсійного і пенсійного віку, кому за 50, виїхати бажає тільки 19 відсотків. Кажуть, наша нація й без того старіє: на 10 працюючих – 9 пенсіонерів. Що ж завтра, коли працездатні виїдуть?

Більшість з тих, хто їде на кращі заробітки (72%), як свідчить практика, повернуться. Насторожує радше інша цифра: 7 відсотків опитаних заявили, що їдуть туди відкривати власну справу, бо вдома з цим клопітно. Тобто Україна втрачає громадян з освітою, ідеями, капіталом – тих, кого називають середнім класом, активом, рушієм… А вони б могли інвестувати свої гроші і знання в Україну. Тож без поступу в царині ведення бізнесу, навіть найкраща пенсійна реформа залишиться декларацією. У молоді переважає мотивація реалізувати себе як професіонала. Тобто в нас уже згасло гасло «молодим кругом у нас дорога», якщо вони обирають одну?

Тішить єдине – як каже соціолог Олексій Антипович, «серед тих, хто працював за кордоном, кількість потенційних мігрантів менша, аніж серед тих, хто тільки бажає знайти там роботу». Тобто українці, котрі повернулися додому (170 з 1200 випадкових респондентів), переконалися: не все добре там, де нас немає.

Результати соцдослідження підказують нашим можновладцям, що створювати умови потрібно не тільки для самореалізації ініціативних українців (тобто для отих 7%, які шукають підприємницької долі там), а й для тих, хто повертається звідти. Адже серед «блудних» синів і дочок України є чимало зовсім не блудних: 26 відсотків з тих, хто повернувся, самозайняті – відкрили власну справу в Україні, дають роботу іншим. Тобто у трудової міграції українців є й позитивні сторони. А щоб більше українців, заробивши капітал там, вкладали його в Україну, потрібні на батьківщині не тільки реформи економічно-соціального ґатунку, а й політичного, культурного, духовного, освітньо-виховного…

Одне слово, до робочих рук і освічених голів потрібне патріотичне серце.

ДО РЕЧІ

  • Найбільше українці прагнуть працювати у Німеччині – 37%, Польщі – 26%, США – 22%, Канаді – 21%, Чехії – 16%, Італії – 15%, Великобританії – 14%.
  • У Росії, куди раніше наші співвітчизники їздили за «довгим рублем», хочуть працевлаштуватися тільки 6 відсотків (однак і досі кожен п’ятий (18%) житель східних областей дивиться саме в той бік).
  • Серед тих, хто працював за кордоном за останні п’ять років, найбільше виїжджали на роботу до Польщі – 36%, Росії – 25%, по 5% працювали в Чехії та Німеччині, 3% – в Італії.

ДУМКИ ВГОЛОС

Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування:

– Щоб отримати більш правдиву статистику стосовно трудових мігрантів, потрібно реформувати ринок міжнародного працевлаштування, який на 99 відсотків контролюють нелегальні посередники. Адже, за даними Служби зайнятості України, 2016 року через ліцензовані компанії за кордоном було працевлаштовано 9,5 тисяч українців. За той же час тільки Польща надала українцям мільйон 300 тисяч запрошень на працю. Цифри, як бачимо, незрівнянні. Без правдивої статистики про те, скільки й де працює українців, дискусії про те, як повернути їх додому, малоефективні.

Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Київ.Info» у Twitter та Facebook.





Від Oblivki

Від Giraff


Від Novostimira


Ми в Facebook