Цього року морози, дійсно, Хрещенські.
Вже завтра, 19 січня, ми відзначатимемо одне із найдавніших свят християнської Церкви – Хрещення Господнє, або Богоявлення. Як виявилося, відомої всім традиції пірнання в ополонку, яке чимало людей пов’язує з цим святом, у нашого народу не було.
Різдво та Хрещення були одним святом
Раніше, в древності, свята Різдво Христове, Богоявлення, чи Хрещення, відзначалися разом. Вже пізніше вони почали святкуватися у різні дні.
“Якщо глянути в грецькі традиції назв свята Богоявлення або Хрещення Господнього, то ми побачимо 2 терміни: “Епіфанія” та “Феофанія”. Перший з них означає Явлення – саме народження чи Різдво Ісуса Христа. А Феофанія означає Богоявлення”, – розповідає старший викладач кафедри богослів’я та філософії КПБА, кандидат богословських наук, диякон Михайло Омельян.
Зараз Церква розділяє ці 2 свята, але, як подивитися в древності – наприклад, у ІІ столітті – це було одне свято і воно масово відзначалося. Одним з підтверджень є встановлення піснеспівів впродовж цього часу, а з ІV століття вже активно згадується свято Богоявлення.
В цей день явилася Свята Трійця
Суть свята полягає у тому, що Христос Спаситель, який народився на Світ, прийшов для того, щоб спасти кожну людину.
“З гріхом Адама і Єви в світ вступила смерть і кожна людина помирала, і помирає до сьогодні. Але народженням Христа, Богоявленням, Хрещенням Ісуса Христа ми бачимо запоруку того, що ми житимемо вічно. Адже Христос воскрес і так само кожна людина, яка хреститься, помирає разом з Ісусом Христом і воскресає разом з Ісусом Христом”, – зазначає диякон ПЦУ Михайло Омельян.
Ця подія відбулася дуже давно і саме Богоявлення називається так тому, що Свята Трійця явилася в цей день: Бог Отець, Син Ісус Христос, який хрестився від Іоана, і Дух Святий, який зійшов у вигляді голуба.
Наше хрещення є “візиткою” християнина
Це свято для кожного християнина повинно ототожнюватися і з нашим хрещенням.
“Хрестячись в Храмі Божому, ми отримуємо дуже високу і достойну назву “християнин” – тобто послідовник Ісуса Христа. І по кожному із нас, по кожному християнину люди думають про Бога. Тому, як ми проведемо власне життя – достойно чи недостойно, тим самим ми показуємо, які ми ученики Христові. Чи достойні чи недостойні”, – говорить старший викладач кафедри богослів’я та філософії КПБА, кандидат богословських наук, диякон Михайло Омельян.
Тому кожна людина, в першу чергу, має задуматися над тим, що, оскільки вона є християнином, вона повинна жити за тими заповідями, які вчив Ісус Христос. І якщо людина житиме за цими заповідями, це буде запорукою життя вічного і блаженного.
Купання в ополонці – не головне
Цікаво, що масові пірнання в ополонку, які чимало українців вважають “нашою давньою традицією”, є помилковим.
Ані етнографи, ані історики ще до середини ХХ століття не фіксували масових пірнань українців у крижану воду з нагоди свята Хрещення Господнього. Немає описів такого дійства і у давніх джерелах та дослідженнях про традиції козацької України. Фактично, масові пірнання у воду на свято Богоявлення з‘явилися у другій половині 1990-х – на початку 2000-х років.
В день свята Богоявлення в церквах освячується вода. Це освячення ще називається Велика Агіасма.
“В цей день ми просимо, щоб Господь освятив ці води для користі нашого тіла та душі, що дуже важливо. Також дуже багато людей в це свято буде пірнати в ополонки і вважати себе християнином, або тим, хто приєднується до свята Богоявлення. Свято Богоявлення – це не є свято моржів. Потрібно пам’ятати, що найпершим має бути духовне прославлення Ісуса Христа і життя за Його заповідями”, – диякон ПЦУ Михайло Омельян.
Але часто людина, пірнаючи в ополонку, нічого поганого не робить, але ототожнює, що це є святе для неї.
“Не потрібно ставити на перший план ось це зовнішнє, що робиться зараз в суспільстві. Найперше – потрібно пам’ятати про освячену воду, про те, як Господь змінює людину, і як людина має змінитися. Ось тоді людина достойно відзначатиме Хрещення Господнє”, – підкреслює старший викладач кафедри богослів’я та філософії КПБА, кандидат богословських наук, диякон Михайло Омельян.
Як підкреслюють у ПЦУ, Церква не забороняє пірнати у крижану воду – це право і вибір кожного. Але не слід вважати це дійство церковним і пов’язаним зі святкуванням Хрещення Господнього.
Хто робить такий вибір – має чинити це усвідомлено та відповідально, ретельно зважуючи всі “за” і “проти”: стан здоров’я, причини для такого вчинку та можливі наслідки в умовах пандемії.